Складання вантажного трицикла Corso Truck Ultra 2000W 72V/58Ah

Складання електричного вантажного трицикла Corso Truck Ultra 2000W 72V/58Ah

Перед майстром – повний набір запчастин для збирання вантажного електричного трицикла. Першим ділом оглядають раму. Вона вкрита захисною плівкою, що запобігає пошкодженню під час транспортування. Рама лежить перевернутою, бо збирання зручніше починати зі встановлення заднього моста. Саме на цей вузол підуть ресори, скоби, тяги й кріплення, які поки що запаковані в ящиках.

З рами частково знімають захисне покриття. Під ним – ящик для майбутнього сидіння водія. Розпакування починають із великої коробки. Всередині лежить прогумований килимок, а під ним – сам двигун, досить важкий. На корпусі мотора наліпка з написом «2200 Вт»; більш детальні характеристики можна роздивитися, поставивши відео на паузу. Поруч – пластикова накладка на переднє кермо. В окремій коробці знаходиться зарядний пристрій, а також пакет із п’ятьма болтами та спеціальною прокладкою, яку ставлять між двигуном і корпусом редуктора. Тут же лежить клемна колодка, хоча через великий переріз кабелів надійнішим виявляється болтове з’єднання. Зарядний пристрій має вихідну потужність 765 Вт, силу струму 8 А і розрахований на напругу 72–89 В.

Наступна коробка містить контролер фірми Corso, розрахований на 80 А. Він може працювати з двома напругами – 60 В або 72 В. Далі дістають троси: один керує понижувальною передачею на задньому мості, інший є гальмівним тросом переднього колеса. Окремо лежать чотири тяги, призначення яких з’ясується пізніше. Також у комплекті є дві коротші тяги, що з’єднують задній міст із рамою. У невеликому ящику знаходять два декоративні ковпачки на маточини коліс, трос стоянкового гальма, підсклянник для важеля стоянкового гальма, сам важіль, перемикач понижувальної передачі, звукові сигнали, задні ліхтарі (один червоний, інший чомусь білий – згодом його використають як габарит або покажчик повороту), пакет із дротами для з’єднання батарей, пружину, лампочки для задніх ліхтарів, джгут проводки, передню фару, кінцевий вимикач стоп-сигналів, чотири скоби для кріплення ресор. Самі ресори, пера передньої підвіски, кузов, додаткове освітлення з лінзами, пластини, DC/DC перетворювач, динамік голосових сповіщень, декоративна накладка на стійку, передні покажчики поворотів, дзеркала заднього виду, гумово-пластикові накладки на борти, важіль стоянкового гальма, ручка газу з перемикачем режимів і кнопкою заднього ходу, звичайна кнопка, дисплей, кріплення для пір’я, педаль гальма, елементи керування світлом, бризковики на переднє колесо та на задній кузов – усе це розкладено на столі.

В окремому пакеті зібрані елементи задньої підвіски: сайлентблоки, підшипники для запресування в раму, гальмівні колодки, комплект болтів і гайок, траверса, важіль гальм, вісь переднього колеса, додаткова втулка та газовий упор. Усе це старанно сортують, щоб під час роботи швидко знаходити потрібну деталь.

Перший етап – задній міст. Для кріплення ресор використовують чотири болти, чотири гайки та чотири скоби. Тяги, що з’єднують міст із рамою, спочатку прикладають одна до одної й перевіряють, чи збігаються осі з обох боків. Це дуже важливо для рівного положення моста. Якщо осі збігаються, міст стоятиме рівно без додаткового регулювання. Тяги наживляють, не затягуючи до кінця. Потім до моста прикручують ресори через пластини, фіксуючи їх скобами, але гайки теж лишають напівзатягнутими. Далі міст підсувають до рами так, щоб вушка кріплень сумістилися, вставляють втулки з маятниковими важелями, надівають пластини й наживляють гайки. Після цього міст піднімають і встановлюють на місце. Остаточне затягування всіх гайок виконують після того, як транспорт стоятиме на колесах і буде навантажений, щоб усе стало рівно.

Щоб перевірити рівність моста, користуються правилом або лазерним рівнем. Якщо є перекіс, досить повернути тяги – міст зрушиться в потрібному напрямку. На шинах коліс зазначено рекомендований тиск – 250 кПа, тобто приблизно 2,5 атмосфери. Колеса накачують, ставлять на місце й остаточно переконуються в правильній геометрії.

Тепер черга гальмівних тяг. Дві довші тяги розташовують ззаду з обох боків, а коротшу – спереду, з’єднуючи її з важелем гальм. Тяги фіксують шайбами та шплінтами, закручуючи на один-півтора сантиметри різьби. Гальмівний трос переднього колеса під’єднують до того ж механізму. Потім увесь трицикл перевертають на колеса і приступають до передньої вилки.

Для збирання вилки готують пера, вісь, траверсу, гальмівні колодки та колесо. Пружини тимчасово знімають. Усередину пір’я вкладають шайби, потім вставляють вісь, втулку, одягають колесо. Гальмівні колодки з кришкою монтують з лівого боку. У комплекті є два гравери – один ставлять одразу, другий може знадобитися для регулювання зазору, якщо вісь виявиться довшою. Після цього повертають пружини на місце, зверху надівають траверсу. Готову вилку запресовують у раму: спочатку встановлюють нижній підшипник на траверсу, потім вставляють вилку в раму, зверху додають верхній підшипник і закручують гайку сімейним ключем (а не зубилом і молотком, як інколи роблять).

Наступний крок – кріплення фари та покажчиків поворотів. На кріпильні штирі надягають гумові ущільнювачі, потім самі кронштейни (вони мають бути спрямовані догори, а не донизу), зверху знову гумки. Верхню частину наживляють, але гайку не затягують одразу – спочатку фіксують два бічні болти, потім затягують верхню гайку і вже після цього – два нижні болти. Тоді вся конструкція стає жорсткою. Виявилося, що відстань між пером і колесом була нерівномірною. Це виправили за допомогою другого гравера, встановивши його між барабаном гальмівних колодок і пером.

Після цього займаються кермом. Його знаходять у досі не розпакованому пакунку. Кермо кріпиться чотирма болтами. Біля керма лежить захисний кожух і кріплення, але готових отворів для них немає – виробник залишає можливість просвердлити їх самостійно. Перед встановленням захисту необхідно змонтувати додаткові фари, бо потім доступ до отворів буде закритий.

Крило переднього колеса фіксується чотирма маленькими болтами з комплекту. На крило ставлять скобу та бризковик, використовуючи по дві шайби на кріплення, щоб нічого не відкрутилося. Сигнал кріплять двома болтами, покажчики поворотів – гайками, додаткове освітлення – маленькими болтиками (їх шукають серед великого набору кріплення). На кермі закріплюють кнопки дальнього та ближнього світла, покажчики поворотів (суміщаючи виступ із отвором на кермі), кнопку ввімкнення освітлення, ручку газу (фіксується шестигранником на 2,5), замок запалювання (кріпиться одним шурупом) і дисплей (на двох болтах).

Далі – під’єднання проводки. Найбільший роз’єм (на 9 дротів) іде від блоку кнопок. Другий великий роз’єм (на 6 дротів) – дисплейний. Зелений, синій і чорний дроти, стягнуті хомутом, відповідають за покажчики поворотів: чорний з’єднують із чорним, зелений із зеленим, синій із синім. Навіть якщо переплутати лівий і правий, достатньо поміняти їх місцями. Два великі чорні роз’єми призначені для звукових сигналів, реле поворотів має свій специфічний роз’єм. Сині роз’єми живлять додаткові фари. Окремий роз’єм (синій, жовтий, червоний) іде від кнопки освітлення й переходить у два дроти – білий і червоний. Ручка газу має синій, чорний та червоний з білими смужками дроти; вони з’єднуються відповідно з червоним, чорним і зеленим. Перемикач режимів використовує зелений з білою смужкою, чорний та рожевий дроти. Задній хід підключається через жовтий, помаранчевий та чорний дроти. Від дисплея виходять два роз’єми, які задають робочу напругу (60 або 72 В) – для 72 В їх залишають розімкненими. Фара під’єднується за схемою: зелений на чорний, синій на помаранчевий, білий на голубий. Роз’єм замка запалювання (зелений та синій дроти) переходить у жовтий із зеленою смужкою. Усі дроти ховають усередину корпусу фари, а на кермі фіксують стяжками-липучками з комплекту. Декоративна пластикова накладка закриває болти кріплення керма.

Наступною встановлюють захисну панель, для якої отворів у рамі не передбачено. По центру рами свердлять отвір, встановлюють різьбове з’єднання і прикручують панель. Знизу додають ще два болти, що забезпечує надійну фіксацію. Важливо витримати однаковий зазор з обох боків, щоб виглядало охайно.

Після цього трицикл перевертають на бік, підклавши захисне покриття, і займаються прокладанням проводки під рамою. Джгути кріплять до спеціальних металевих «вусиків», а там, де їх бракує (іноді приварювання погане або «вус» відлетів), використовують пластикові хомути. Троси задніх ліхтарів і гальм також фіксують, а в місцях проходження крізь отвори в рамі встановлюють гумові ущільнювачі, щоб дроти не перетиралися.

Тепер двигун. З редуктора заднього моста виймають пластикову заглушку, яка захищала від пилу та витікання мастила. Таку саму заглушку знімають із вихідного вала двигуна. Між двигуном і редуктором укладають прокладку, після чого мотор прикручують до моста.

Наступний етап – батареї. Перед встановленням вимірюють їх внутрішній опір приладом UR 1035 – він становить 7,5 мОм. Акумулятори (шість штук, робоча напруга 72 В) встановлюють на свої місця, фіксують металевими планками та з’єднують послідовно дротами з комплекту. Для зарядної станції передбачено спеціальне кріплення на рамі – туди монтують роз’єм. Пластина під роз’єм має кілька отворів, оскільки на різні комплектації можуть встановлювати різні зарядні пристрої.

Кінцевий вимикач стоп-сигналу ставлять на визначене місце, після чого закріплюють контролер. Замість використання заводської планки, контакти якої здаються ненадійними через жорсткі дроти, силові кабелі з’єднують болтами з наступною ізоляцією. DC/DC перетворювач (72 В у 12 В) підключають через синій роз’єм. Зелений роз’єм відводить на кінцевий вимикач. Найбільший роз’єм на контролері – для джгута рульової колонки, трохи менший – для датчиків Холла двигуна. Червоні роз’єми призначені для сигналізації (якої в комплекті немає). Синій чотириконтактний роз’єм іде до динаміка голосових сповіщень. Окрема пара дротів дозволяє вибрати напругу 60 або 72 В – для цього трицикла залишають з’єднання 72 В. Роз’єм функції паркування: якщо він з’єднаний, для початку руху потрібно натиснути гальма. Роз’єм напрямку обертання двигуна налаштовано на лівий бік відповідно до даної конструкції. Ще один роз’єм робить старт трохи жвавішим – його залишають підключеним. Динамік голосових сповіщень виносять назовні й прикручують поруч із контролером, щоб за бажання його можна було легко від’єднати, не розбираючи блок.

Після впорядкування дротів усередині накривають пластиковою кришкою. Далі на раму встановлюють ящик під сидіння, фіксуючи його чотирма болтами. Підлокітники кріпляться до цього ящика і до рами знизу. На кутах ящика є гострі металеві краї, які бажано обклеїти захисними накладками, щоб не травмуватися. Також у комплекті є гумові ущільнювачі та двосторонній скотч для зменшення брязкоту кузова.

З іншого боку рами монтують стоянкове гальмо. Важіль кріпиться двома болтами, трос вставляють відразу. Важіль понижувальної передачі кріплять на кермі, а трос прокладають під низом до заднього моста. При вмиканні пониження шток на мосту висувається, при вимиканні повертається назад. Троси регулюють так, щоб у вимкненому стані вони мали невеликий вільний хід.

Кузов установлюють на раму, закріплюючи на двох вушках болтами. Газовий упор ставлять штоком донизу, щоб ущільнення змазувалося маслом. Верхня частина упору фіксується спеціальним штифтом. Далі навішують елементи кузова, бокові та задній борти. Борти тримаються на трьох завісах (задній – на двох) із підпружиненими фіксаторами. Задні ліхтарі прикручують двома болтами кожен, підключаючи дроти: червоний – габарити, жовтий – покажчики поворотів, синій – стоп-сигнали. Хоча один ліхтар білого кольору, жодних додаткових функцій (заднього ходу) він не виконує – просто габарит, поворот і стоп.

Після цього на борти натягують гумові ручки та накладки, щоб усе щільно прилягало й не гриміло. Тяги, що з’єднують кузов із бортами, регулюють обертанням, домагаючись щільного закривання.

Особливість цього трицикла – відкидна спинка-сидіння для пасажира. На кузові приварені дві защіпки; коли їх відстібають, спинка відкидається, утворюючи сидіння. Проте два гачки защіпок стирчать, і за необережної посадки можна травмувати спину – це потребує обережності під час експлуатації. Саме сидіння водія кріпиться чотирма шурупами, під ним є відсік для інструментів.

Борти кузова можна повністю розкласти, перетворивши кузов на пласку вантажну платформу. Для цього відкривають защіпки, тяги виходять із прорізів, і борти опускаються. Задній борт також відкидається. Довжина платформи сягає 196 см, ширина – 153 см. Це дозволяє перевозити великогабаритні вантажі. Єдиний мінус – бічні борти не перебувають в одній площині з підлогою кузова, тому для перевезення крихких або пласких предметів знадобляться дерев’яні проставки.

На задньому борті є наклейка «2000W Ultra Limited Edition». Під час обслуговування кузов піднімають – газовий упор допомагає, але тільки тоді, коли кузов порожній. Під навантаженням він не зможе втримати вагу, тому треба бути обережним. Усі лампочки задніх ліхтарів мають гумові ущільнювачі, щільно вставляються в патрони; додаткову зворотну пружину на тягах встановлено для автоматичного повернення борту у вертикальне положення.

Після завершення збирання переходять до перевірки. Вмикають живлення – на дисплеї висвічується напруга 72 В. Транспорт перебуває в режимі паркування: щоб рушити, потрібно натиснути гальма. Перевіряють рух уперед і назад, усі три швидкісні режими, причому третій режим помітно швидший. Важіль пониження вмикають – швидкість справді зменшується, отже, функція працює. Далі перевіряють освітлення: ближнє та дальнє світло фар, звуковий сигнал, покажчики поворотів спереду (зокрема в додаткових фарах) і ззаду, стоп-сигнали під час натискання гальм. Усе функціонує штатно.

Збирання трицикла Corso Truck Ultra завершено. Транспорт готовий до використання. Усі етапи детально зафіксовані, щоб кожен, хто придбав такий набір, міг самостійно виконати складання, користуючись цим описом.